Надійний тил створюємо ми з вами

Деталі

Категорія: Uncategorised

Опубліковано: 21 грудня 2015

Перегляди: 216

   Надійний тил створюємо ми з вами

   Поїздка до зони АТО відбулася 5 – 6 грудня. В День Збройних сил України ми передали військовослужбовцям і нашим землякам Івану та Геннадію овочі, яблука, домашню консервацію, олію, ліки, солодощі, засоби гігієни, теплі шкарпетки, рукавиці, цигарки. Особливо хлопці зраділи салу і часнику. І книгам, які передала Біляївська бібліотека. Та найдорожчим для них була наша з вами увага та повага. Радість зустрічей та тепло спілкування словами передати неможливо.
   Сісти за перо після чергової поїздки в зону АТО було важко. Переповнювали емоції.
Навіть уявити собі не можу, що сниться нашим бійцям, яким випало на долю пройти важкі випробування війни!.. Побувавши лишень декілька годин у період затишшя поблизу лінії фронту в секторі «М» (звечора біля Широкіного, наступного дня – за Талаківкою), наче прожила ще одне життя. У фарбах розрухи, мокрого холоду, смертей і втрат. Без комфорту, смачної їжі, теплої постелі, затишних робочих кабінетів, телеекрану, інтернету, магазинів на кожному кроці… У постійному відчутті небезпеки та в повній готовності до відчайдушних кроків. Щоб тільки не пропустити далі – до рідних домівок те горе, що несе війна на сході України, яка бачиться нашими громадянами по-різному.
   Війна не просто поруч, вона відбувається і всередині нас. В нашій свідомості, навіть в наших родинах, коли близькі по крові люди по-різному оцінюють складну ситуацію в державі.
«Держава лише тоді чогось варта, коли вміє себе захищати». Ці відомі слова сьогодні для нас актуальні.
Україна, попри всі економічні й політичні негаразди, міцніє, бо має тих, хто готовий стати на її захист. Правда, є й ті, хто виправдовує свою небезпечну байдужість словами: «Не хочу підтримувати війну». Тож маю бажання запитати: «А де ваша Батьківщина?»
   Можливо, хтось ототожнює її з політиками і тими, хто очолюють чи очолювали державу? Але ж від виборів до виборів багато змінюється, приходять нові лідери, яким ми з вами довірили керівництво країною. А Батьківщина з гордим іменем Україна залишається у нас одна. І втратити її через те, що немає довіри до влади – не наш шлях. Щоб так не сталось, дай нам, Боже, мудрості та розуму усвідомити: на сході країни мужні хлопці (в тому числі понад три сотні наших земляків) відстоюють нашу з вами Батьківщину, а не політичні амбіції посадовців. Їм гірко й нестерпно боляче, що багатьом ця істина не зрозуміла, що є ті, хто готові повернути капелюха «по вітру», щоб лишень не потрапити в халепу.
   В той час, коли воїни (і мирні люди) підриваються на ворожих «розтяжках» та знаходяться під прицілом снайперів, оберігаючи українську державність, ми розмірковуємо: кому ж потрібна ця гібридна війна? Питання має місце. Та є і необхідність зміцнення оборонних позицій на сході країни та підтримка тих, хто оберігає наше благополуччя.
   Не вони причина війни. Вони – наші мужні сини, чоловіки, батьки. Вони не скаржаться, більше мовчать.
Але їм важко. І не тільки фізично, а й морально. Від того, що на рідній землі їх самовідданий патріотизм багатьом просто не зрозумілий. Невже таке різне у нас усвідомлення Батьківщини?
Вже більше року минуло, як ми, жителі Біляївщини, не залишаючись осторонь, стали волонтерами. І коло таких людей зростає. Це не тільки підприємці та бізнесмени. Багато людей відгукуються, прочитавши об’яву Благодійного фонду. А ще більше тих, хто знаходить можливість безпосередньо допомагати як окремим солдатам, так і цілим військовим частинам. Надійний тил, який створюємо ми з вами, – це теж дуже відповідальна лінія фронту, яка проходить також через нашу свідомість, душу і серце.
«… Душу й тіло ми положим за нашу свободу»… Це не тільки про тих, хто на фронті. А й про нас.
Не можу забути погляд одного з наших земляків. В ньому прочитувався невимовний сум і рішуча готовність пройти крізь всі випробування, стерпіти навіть докори тих, кому не під силу зрозуміти: країна в небезпеці, її треба відстоювати і захищати!

    Спасибі вам, хлопці. Ми підтримуємо вас. Нас щоденно стає більше. І Бог дає нам з вами сили.

Організувати відправку в зону АТО продуктів та інших необхідних речей допомогли: депутати Одеської обласної ради Казимиров О.А, Разумов В.В., Троїцький сільський голова Комаров М.С., Маяківський сільський голова Дяченко В.Ю., директор агрофірми «Маяк» Любчик К.Л, працівники Біляївського відділення Пенсійного фонду та районної бібліотеки, Неплій Г.О. з Василівки, сім’я Панта, Оксана Кубинська, Надія (так назвалась жінка) з Біляївки, працівники районної газети «Південна зоря» та багато тих, хто принесли до військкомату мило, туалетний папір, консервацію.
    Ініціатором поїздки був Великодальницький сільський голова Рибак В.Г., який долучив до цієї важливої справи підприємців села та всіх небайдужих до долі країни. І вже втретє на своєму мікроавтобусі доставив подарунки солдатам на лінію фронту відважний і надійний Микола Шпільчин. Супроводжував нас учасник АТО Олександр Балан. Знайомство з цією людиною відкрило для мене, як журналіста, ще одну сторінку про події, що відбуваються на сході, та допомогло усвідомити все, про що ділюся вище з вами, шановні читачі.

   У вівторок, 22 грудня, плануємо ще одну поїздку – вже до Луганської області. Треба ж одвести хлопцям новорічні подарунки. Долучайтеся!
Благодійний фонд «Милосердя Біляївщини» від імені військовослужбовців дякує всім. Наша сила –в єдності.

Великий Дальник – Троїцьке – Біляївка – Маяки –Маріуполь –Широкіне – Талаківка.

‪#‎Олександра КОРЧИНСЬКА‪#‎Південназоря‪#‎Біляївка

Новорічні святкові заходи

Деталі

Категорія: Культура

Опубліковано: 21 грудня 2015

Перегляди: 259

ГРАФІКИ ПРОВЕДЕННЯ НОВОРІЧНИХ СВЯТ

ДНЗ «Золотий ключик»

1.   Група «Ромашка » - 26 дітей – 22 грудня 2015 року

      о 9:30 години

2.   Група «Тнремок» - 25 дітей – 22 грудня 2015 року

      о 11:00 години

3.   Група «Капітошка» - 26 дітей – 22 грудня 2015 року

      о 15:00 години

4.   Група «Матрьошка » - 26 дітей – 23 грудня 2015 року

      о 9:30 години

5.   Група «Соняшник» - 26 дітей – 23 грудня 2015 року

      о 11:00 години

6.   Група «Сонечко» - 24 дитини – 23 грудня 2015 року

      о 15:00 години

7.   Група «Казочка » - 26 дітей – 24 грудня 2015 року

      о 9:30 години

8.   Група «Берізка» - 23 дитини – 24 грудня 2015 року   

      о 11:00 години

9.   Група «Метелик» - 21 дитина – 24 грудня 2015 року

      о 15:00 години

10.   Група «Калинка» - 24 дитини – 25 грудня 2015 року

      о 9:30 години

11.   Група «Барвінок» - 25 дітей – 25 грудня 2015 року

      о 11:00 години

ДНЗ «Сонечко»

1.   Ясельна група «Теремок» - 25 дітей – 24 грудня 2015 року

      з 9:00 до 9:30 години

2.   Молодша група «Малятко» - 26 дітей – 24 грудня 2015 року

      з 10:00 до 10:30 години

3.   Середня  група «Ромашка» - 26 дітей – 24 грудня 2015 року

      з 10:30 до 11:15 години

4.   Старша група «Веселка» - 28 дітей – 24 грудня 2015 року

      з 11:30 до 12:30 години

ДНЗ «Антошка»

Змішана група – 20 дітей – 28 грудня 2015 року  з 10:00 години.

Великодальницька загальноосвітня школа №2

25 грудня 2015 року – 10:00 – 11:30 Новорічна вистава для учнів 1-2 класів

                                        12:00 – 13:30 Новорічна вистава для учнів 3-4 класів

28 грудня 2015 року – 12:00 – 14:00 Новорічна вистава для учнів 5-7 класів

29 грудня 2015 року – 17:00 – 20:00 Новорічний карнавал для учнів 8-11 класів

Будинок культури 3 кварталу

27 грудня 2015 року  - 18:00 Святковий концерт 

Червоний Розселенець (школа)

28 грудня 2015 року  - 17:00 Святковий концерт 

Лікарня с.В.Дальник

29 грудня 2015 року – 12.00  - Святкова програма «Новорічна ялинка»

                   Великодальницький  сільський  голова                В.Г.Рибак

Чи потрібно перейменовувати вулиці, села, міста?

Деталі

Категорія: Uncategorised

Опубліковано: 21 грудня 2015

Перегляди: 1169

Чи потрібно перейменовувати вулиці, села, міста?

Український інститут національної пам’яті зібрав запитання, які найчастіше ставлять у зв’язку із ухваленням декомунізаційних законів, і підготував стислі відповіді на них.

1. Навіщо потрібно перейменовувати вулиці?

Цього вимагає Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки». Обидва ці режими знищили в Україні від 14 до 16 мільйонів людей. Цей закон стверджує: будь-які тоталітарні практики неприйнятні для Української держави. Убивати людей не можна ані з класових, ані з расових, ані з будь-яких інших причин.

Україна ніколи не збудує заможного та спокійного майбутнього без подолання спадщини тоталітарного минулого. Бо тоталітаризм і добробут – несумісні. Тож перейменування назв вулиць, пов’язаних із комуністичним режимом, – обов’язкова умова того, щоб у нашій державі відбулися позитивні суспільні перетворення. Подібний шлях декомунізації пройшла більшість посткомуністичних країн Центральної і Східної Європи.

«Залишити усе як є» з комуністичними назвами було б непослідовно: бо з одного боку засуджуємо нелюдські режими, а з другого – уславлюємо його символи чи імена його провідних діячів у назвах населених пунктів, вулиць, парків, досі зберігаємо їм пам’ятні знаки та пам’ятники. Ці символи тоталітарних режимів, а також такі елементи їх пропаганди мають бути усунені з громадського простору. І це тільки незначна частина роботи із подолання тоталітарного минулого. Україна потребує потужної модернізації. А модернізацію неможливо здійснити на тоталітарних цінностях.

2. Чи правда, що декомунізаційні закони забороняють комуністичну та нацистську ідеологію та символи?

Ні, неправда.

Ані ідеологію, ані символи неможливо заборонити, як неможливо заборонити минуле. Воно було таким, яким було. Закон ЗАСУДЖУЄ тоталітарні режими, які виросли на фундаменті цих ідеологій, як нелюдські, та забороняє ПРОПАГАНДУ їх символів. Пропаганда ідеології та символів комуністичного та нацистського тоталітарних режимів визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв комунізму і нацизму та забороняється.

3. Чи можна НЕ перейменовувати вулицю, село або місто?

Ні, не можна.

Якщо назва підпадає під дію Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки», вона має бути обов’язково змінена. Закон тут не передбачає жодних винятків. Ані збори громадськості, ані орган місцевого самоврядування не може своїм рішенням таку назву залишити. Це буде порушенням закону. А відтак – відповідальність згідно з чинним законодавством аж до кримінальної (ст. 4361 Кримінального кодексу України).

Натомість місцева громада має цілковиту свободу у виборі будь-якої нової назви замість комуністичної або ж може повернути історичну. Це абсолютне право жителів села або міста. Однак, у новій назві також не може бути пропаганди тоталітарних режимів або їх діячів.

Отже, не може бути предметом обговорення «перейменовувати, чи не перейменовувати» назву, що пов’язана із пропагандою тоталітарного режиму. Предметом громадського обговорення може бути ТІЛЬКИ питання вибору НОВОЇ НАЗВИ.

4. Чи можна перейменувати Дніпропетровськ на Дніпропетровськ на честь Дніпра і Святого Петра, Іллічівськ – на Іллічівськ на честь Святого Іллі, а Котовськ – на Котовськ на честь котиків?

Ні. Треба вести чесний діалог щодо минулого. Такі ігри та хитрощі навколо кривавої спадщини тоталітаризму є блюзнірством і наругою над пам’яттю мільйонів його жертв.

Відмова від старої назви передбачає повернення історичної або знайдення нової, а не винайдення нового обґрунтування старої. Нова назва не має бути співзвучна зі старою, що пов’язана із тоталітарним режимом. Приміром, не можна залишити не перейменованою вулицю Жовтневу, бо вона, мовляв, тепер буде названа на честь «теплого місяця осені». Ця назва насправді уславлює більшовицький переворот - «Великий Жовтень»/Жовтневу революцію.

Також перейменування мають відбуватися згідно з чинним правописом. Наприклад, місто на честь Cвятого Іллі мало б називатися Іллівськ, а Іллічівськ – похідне від Ілліча – більшовицького вождя Леніна.

5. А якщо місцева влада відмовиться перейменовувати населенні пункти або вулиці, що підпадають під дію закону?

Нічого з цієї затії не вийде: у законі передбачені запобіжники такому саботажу на місцевому рівні (про це докладніше – у питаннях 6 та 7).

Якщо місцеві ради не виконають вимоги закону –  вулиці в населених пунктах перейменують облдержадміністрації, а комуністичні назви міст і сіл – змінить Верховна Рада України.

6. Як має відбуватися перейменування вулиць, провулків, проспектів, парків в містах і селах?

Перший крок – проведення громадських обговорень нових назв, що мають замінити тоталітарні.

До 21 листопада 2015 року місцевим радам слід ухвалити рішення щодо перейменування конкретних вулиць, провулків, площ, які потрапляють під дію декомунізаційного законодавства. Якщо ж місцева влада такого перейменування не здійснить до 21 листопада 2015 року – це зобов’язаний зробити своїм рішенням сільський, селищний чи міський голова протягом наступних трьох місяців. Тобто - до 21 лютого 2016 року.

Якщо й до цієї дати й сільські, селищні чи міські голови не впораються із цим завданням – право перейменовувати переходить до облдержадміністрацій. Голова ОДА зробить це своїм розпорядженням.

До літа 2016 року будуть змінені всі назви, пов’язані із тоталітаризмом. Але процедури прописані саме так, щоб дати якомога ширші права громадам самим визначитися, як саме будуть перейменовані їхні населені пункти, їх вулиці і площі.

Центральна влада не нав’язує директивно, на які саме мають бути змінені тоталітарні назви, тільки встановлює обмеження, яких точно не може бути.

Список таких назв разом із біографічними довідками діячів тоталітарного комуністичного режиму розміщений і постійно оновлюється на офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті - www.memory.gov.ua.

7. Як відбуватиметься зміна назв міст і сіл, які названі на честь подій або людей, пов’язаних із комуністичним тоталітарним режимом?

Від 21 травня до 21 листопада 2015 року мають тривати громадські слухання щодо зміни назви такого населеного пункту. Ці слухання організовує місцева рада, а за їх результатами – ухвалює рішення щодо повернення населеному пунктові історичної, докомуністичної, назви або ж про надання нової.

Свої пропозиції щодо зміни назв населених пунктів місцеві ради до 21 листопада 2015 року подають до Верховної Ради України. Якщо ж котрась місцева рада не подасть таких пропозицій – рішення про перейменування ухвалить Верховна Рада України, на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам’яті.

Нові назви міст і сіл парламент затверджує протягом трьох місяців.

До 21 лютого 2016 року всі комуністичні назви міст та сіл будуть змінені. Це стосується також окупованих територій на Сході та в Криму.

8. Чи всі назви, що з’явилися у радянські часи, мають бути змінені?

Ні, більшість назв залишаються без змін.

Наприклад, у Слов’янську з 680 вулиць під дію закону підпадають майже 130, тобто близько 19%. У Вінниці з 840 вулиць треба змінити назви близько 140, тобто 16%.  У Харкові з 2700 назв вулиць, провулків, проспектів і майданів під дію декомунізаційного законодавства підпадають приблизно 285 назв, тобто трохи більше як 10%.

Перейменуванню підлягають тільки ті назви, що:

·                             безпосередньо пов’язані із комуністичним тоталітарним режимом;

·                             містять назви його органів влади й імена діячів;

·                             уславлюють події і пам’ятні дати, пов’язані із тоталітарним культом.

Наприклад, треба перейменувати такі назви, як: Жовтнева, Жовтневої революції, Червонопрапорна, Леніна, Войкова, Дзержинського і т.п.

Виняток становлять назви, пов’язані із особами, діяльність яких за радянських часів була пов’язана з розвитком української науки та культури, як-от Олесь Гончар, Павло Тичина, Сергій Корольов та інші. Їх не перейменовуватимуть.

Не підпадають під дію декомунізаційного закону й такі назви, як Фабрична, Дизельна, Тепловозна, Шарикопідшипникова, Тракторобудівників і т.ін. Їх зміна або повернення історичних назв може відбуватися у звичайному порядку: місцева влада має можливість перейменувати будь-яку назву в будь-який момент. Але це пов’язане не із декомунізаційним законодавством, а з правами місцевого самоврядування визначати назви будь-яких вулиць на підпорядкованих йому територіях.

9. Чи правда, що ветеранам не можна носити їх радянські військові нагороди?

Ні, це брехня та інсинуації!

Носіння нагород не є пропагандою. Про це прямо сказано в частині 3 статті 4 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки».

10. Що буде з радянськими символами на могилах солдат?

Нічого. Та ж частина 3 статті 4 цього закону забороняє тривожити могили.

11. Кажуть, що в нашому місті нічого декомунізовувати не будуть, бо керівництво міста домовилося про це в Києві. Чи це правда?

Ні, неправда.

У Харкові, Котовську, Іллічівську й інших містах дійсно поширювалися такі чутки. Проте ніхто не може зупинити дію декомунізаційного закону: ані місцева влада, ані високопосадовці у столиці, на яких пліткарі посилаються.

Жодних винятків не буде. Закон один для всіх. Порушення ж передбаченого ним порядку органами місцевого самоврядування є підставою для звернення у прокуратуру.

12. Через перейменування населеного пункту/вулиці моя адреса змінюється. Чи треба буде терміново ставити нову відмітку про місце реєстрації у паспорті?

Хіба що в тому вразі, коли тоталітарна назва у вашому документі вас геть дратує. Згідно з чинним законодавством, після перейменування ніхто не мусить бігти до паспортного столу, щоб зробити відмітку про нову адресу.

Такі зміни можна зробити, коли буде зручно – наприклад, по досягненні віку, коли до паспорта треба вклеїти нове фото, або під час зміни місця проживання. Штамп із новою адресою у паспортному столі обійдеться у 85 копійок – таким є розмір державного мита.

13. Чи правда, що у зв’язку із перейменуваннями треба буде змінити документи про власність на нерухомість? Скільки це буде коштувати сил і грошей?

Ні, не правда.

Законодавство України не передбачає кінцевих термінів зміни документів у цьому випадку. Зміна назви вулиці не є зміною місця проживання. Тому всі необхідні зміни в документи можуть бути внесені тоді, коли це буде зручно їх власникові. Наприклад, коли людина захоче змінити місце проживання - переїхати на іншу вулицю або в інше село чи місто.

Документи власності на квартири, будинки, земельні ділянки, будь-яке інше майно, у яких вказані старі назви, залишаються дійсними. Зміни до них треба буде вносити, тільки якщо власник захоче продати, подарувати або передати у спадок свою квартиру, будинок чи інше майно. У такому випадку в документах, які будуть оформлюватися на нового власника, вже буде вказана нова назва.

Проте на вартості послуг нотаріуса це не позначатиметься: покупець і продавець платитимуть нотаріусові таку ж суму, як і в тих випадках, коли назва вулиці, села або міста не змінюється.

Єдине, кому треба буде внести зміни в статутні документи – це юридичні особи. Проте, відповідно до чинного законодавства, ця процедура для них є безкоштовною. Їм не треба буде сплачувати ані адміністративний збір, ані послуги нотаріуса, оскільки нотаріальне засвідчення підписів на статуті скасовано. Фізична особа-підприємець (ФОП) вноситиме зміни про свою адресу в Єдиному державному реєстрі, але це також безкоштовно.

14. Чи треба буде міняти техталони на автомобілі та номерні знаки?

Ні.

Власникам автомобілів нема чого хвилюватися. Перейменування вулиці не є зміною фактичного місця проживання, а тому й не є підставою для обов’язкової перереєстрації транспортного засобу і внесення змін до техпаспорта автомобіля.

Його власник зможе зробити це, коли буде продавати або дарувати авто. На вартості процедури перереєстрації це не позначиться, жодних додаткових платежів не передбачено.

У деяких містах Луганської та Полтавської областей чиновники справді робили заяви, що через зміну назв, пов’язаних із тоталітарним режимом, необхідно буде заміни техталони й номерні знаки. Пояснити це можна хіба що незнанням або нерозумінням цими чиновниками чинного законодавства. Або ж – політичними чи корупційними мотивами. Кожен такий випадок має бути предметом розгляду компетентних органів.

15. Мою вулицю перейменували, але в паспорті залишилася стара адреса реєстрації. Чи призначать мені субсидію? Чи зможу я проголосувати на виборах?

Так - і проголосуєте, і субсидію отримаєте.

Про зміни назв вулиць будуть повідомлені всі державні органи, а тому вони мають приймати документи як із новими назвами у адресах, так і зі старими.

Усі реєстри громадян мають бути приведені у відповідність до змін, певний час там паралельно «співіснуватимуть» старі й нові назви. Тому зміна назви в адресі не є підставою для відмови в отриманні субсидії.

Так само стара адреса у паспорті не може бути підставою не видавати виборцеві бюлетень. Дільничні виборчі комісії отримають списки вулиць, які були перейменовані, і зобов’язані видати бюлетені усім виборцям, які є у списках на цій дільниці.

Центральна виборча комісія  вже поширила заяву: розбіжності в адресі виборця у списку виборців та паспорті громадянина України в разі, якщо вони стосуються тієї самої вулиці чи того самого будинку та пов’язані з перейменуванням вулиці, не можуть бути перешкодою для голосування на виборах.

Окрім того, ЦВК готує спеціальне роз’яснення щодо цієї ситуації для окружних і дільничних комісій, що виборець, у якого в паспорті в адресі вказана стара назва, не може бути обмежений у праві голосу.

16. Я чув, що перейменування буде коштувати дуже дорого. Чи це правда?

Ні, неправда.

По-перше, під перейменування потрапляють в середньому від 3% до 5% назв вулиць міст, а на Сході – близько 10%, як-от у Харкові.

По-друге, основною статтею витрат при перейменуванні є виготовлення нових табличок, а вони й так є далеко не на кожному будинку. Заміна табличок відбувається регулярно у плановому порядку. Це фінансується місцевими бюджетами постійно як витрати на благоустрій. Зрештою, тимчасові написи можна зробити за допомогою трафарету і фарби.

Так, ЗМІ розповсюджували заяви одного зі столичних чиновників, який стверджував, що одна табличка обійдеться у майже тисячу гривень. Називаючи таку ціну, він, мабуть, мав на увазі, що ці таблички будуть виготовляти з коштовної емалі й оздоблювати камінням Сваровскі. Таблички по тисячі гривень за штуку – це корупція і відмивання коштів. Тому тут слід контролювати місцеве самоврядування та його чиновників.

Щоправда, певних додаткових витрат можуть зазнати ті підприємства й установи, які мають бланки і штампи зі старими назвами. Проте, далеко не всі юридичні особи мають печатки і штампи – вони не є обов’язковими для багатьох категорій юридичних осіб.

Окрім того, більшість юридичних осіб друкують свої бланки на звичайному робочому принтері, і для заміни назви в адресі достатньо щонайбільше кількох хвилин. Якщо ж хтось замовляє бланки у друкарні, варто просто не замовляти надмір бланків, а використовувати ті, що є. За пару місяців запас старих бланків вичерпається, а нові можна додрукувати за лічені години вже після офіційного перейменування населеного пункту чи вулиці, де розташована ця чи інша юридична особа.

17. Хто визначає, які саме назви отримають наші вулиці?

Ви – жителі свого села або міста. Але є певні процедури.

Для цього свої пропозиції можна відправити листом на адресу місцевої ради або взяти участь у громадських обговореннях, які відбуватимуться у ваших містах і селах. Також у багатьох місцевих рад на офіційних сайтах уже з’явився розділ «декомунізація», який передбачає різні форми зворотного зв’язку.

У великих населених пунктах, де обсяг роботи більший, місцеві ради можуть створювати спеціальні комісії з декомунізації. До роботи в них мають бути долучені краєзнавці, історики, правники, журналісти, громадські активісти, представники громадських об’єднань та відповідальні працівники виконкомів місцевих рад.

18. Радянські назви - це теж наша історія! Навіщо її знову переписувати?

Комуністична влада приховувала ганебні сторінки свого минулого та злочини своїх діячів. Настав час ці приховані сторінки історії відкривати.

Наприклад, Петро Войков ушанований у назвах вулиць у містах Сміла, Житомир, Харків, Полтава, Бердичів, Чернігів, Фастів, Умань, Новоград-Волинський і багатьох інших. Донедавна у Херсоні його ім’я носила кондитерська фабрика. За радянських часів його вшановували як видатного діяча революційного руху із партійною кличкою «Інтелігент» та радянського дипломата, вбитого у Варшаві «білогвардійцем». Натомість про участь Петра Войкова у вбивстві родини останнього російського царя за комуністичних часів навіть згадувати було заборонено. А саме Войков  особисто добивав багнетом царських доньок, яким на той момент виповнилося від 17 до 22 років, керував і власноруч брав участь у розчленуванні тіл убитих. Зокрема, 12-річного царевича Олексія. Відомо, що Войков зняв з пальця вбитої імператриці Олександри коштовний перстень та вкрав його.

Дуже складно пояснити дітям, що таке добре, а що – погано, коли вони ідуть до школи вулицею, що названа ім’ям дітовбивці та крадія.

Це лиш один приклад. Серед назв вулиць є імена таких комуністичних діячів, які винні у смерті не кількох осіб, а тисяч або й мільйонів жертв тоталітарного режиму.

Декомунізація – це відкриття забороненої комуністичним режимом правди, а не «переписування історії».

Дорога відстанню у 35років!

Деталі

Категорія: С.Розселенець

Опубліковано: 21 грудня 2015

Перегляди: 267

Дорога відстанню у 35 років

Двадцятирічною дівчиною прийшла Любов Михайлівна працювати до дитячого садка «Антошка», що в селі Червоний Розселенець (Великодальницька сільрада).

Народилась Любов Михайлівна в Архангельській області. До школи ходила на Хмельниччині. Навчаючись у молодших класах, вона як і більшість її ровесниць мріяла бути вчителькою. Але, подорослішавши – передумала. По закінченні школи однозначно визначилась з майбутньою, не зовсім жіночою, професією: дівчина вступила до Іллічівського училища №2 на спеціальність «Кранівник». Отримавши диплом, Любов Михайлівна пішла працювати до Іллівського порту, згодом на судноремонтний завод. Але жінка мала ще одну мрію – бути водієм. Тому вступила до Овідіопольського ПТУ. На цьому курсі вона була єдиною жінкою-шофером. Тут зустріла свого коханого чоловіка, одружились.

Після отримання вже другого диплому вона разом зі своїм чоловіком переїжджають жити у село. Як розповідає Любов Михайлівна: їй було там нелегко, але з часом звикла. З чоловіком працювали у Великому Дальнику…

Свій трудовий шлях у дитсадку Любов Михайлівна розпочинала з посади прачки, а потім молодшого персоналу. Згодом їй запропонували посаду вихователя. Вона  з легкістю вступила до Одеського педучилища, а потім педуніверситет.

До роботи Любов Михайлівна ставилась відповідально, дітям давала тепло, увагу. Її старання відмітило керівництво, тому запропонували посаду завідуючої. Погодилась не відразу. Вона розуміла, що починати треба з нуля, переймала досвід старших колег. Але так сталось, що тяжко захворів син, через що довелось відмовитись від керівництва дитсадком і знову перейти на посаду нянечки. То були найважчі два роки її життя.

Час минув. Діти виросли, а Любов Михайлівна і досі працює у «Антошці». Полюбила вона цю роботу всім серцем і не уявляє вже себе без дитячого галасу, сміху, пустощів. Малеча любить свого вихователя.

Цього року Туз Любов Михайлівна до Дня довкілля була нагороджена Грамотою Великодальницької сільської ради за внесок у виховання підростаючого покоління. Хочеться побажати цій милій жінці залишатись завжди життєрадісною та енергійною.

Профспілка дитсадка «Антошка» с.Червоний Розселенець.

ВІТАЄМО

Деталі

Категорія: Культура

Опубліковано: 20 грудня 2015

Перегляди: 230

Вітаємо 17.12.15р. в Одеському обласному центрі української культури пройшло нагородження кращих майстрів клубної справи, де був нагороджений керівник будинку культури 3 кварталу – Крутіков Юрій Васильович. На цьому заході яскраво виступили ансамбль с.Великий Дальник «Улибка» під керівництвом Олейнікової Олени Василівни. Нагородження провів директор ОО ЦУК В.Г.Вітос.